|
|
|
Поиск |
|
|
Воридшавӣ
|
|
Книга наставление |
Не диво, что стремлюсь я в край родной:
Ведь родина, как жизнь, душе близка.
Прольют на море дождик проливной,
Из моря же взяв воду, облака.
Кто с перлами знаком и с их ценой,
Того влечет в глубины рудника.
Везир - на высшей службе должностной,
А всё ж в семью его манит тоска.
И соколу милее дол степной,
А не почет и шахская рука!
Хафиз Хорезми |
|
www.termcom.tj |
Сделать стартовой
Добавить в избранное
Пишите нам!
О сайте
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Третья тетрадь |
|
|
Ҳикояти он дузд, ки пурсиданд: «Чӣ мекунӣ нимшаб дар буни ин девор?» Гуфт: «Дуҳул мезанам» Ин масал бишнав, ки шаб дузде анид Дар буни девор ҳуфра мебурид. Нимбедоре, ки ӯ ранҷур буд, Тақ-тақи оҳистаашро мешунуд. Рафт бар бому фурӯ овехт сар, Гуфт ӯро: «Дар чӣ корӣ, эй падар? Хайр бошад, нимшаб чӣ мекунӣ? Ту киӣ?» Гуфто: «Дуҳулзан, эй санӣ!» «Дар чӣ корӣ?» Гуфт: «Мекӯбам дуҳул», Гуфт: «Ку бонги дуҳул, эй бусубул?» Гуфт: «Фардо бишнавӣ ин бонгро: Наъраи ё ҳасрато! Во вайлато!» Он дурӯғ асту кажу барсохта, Сирри он кажро ту ҳам нашнохта.
Страница 129/229 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|